Якщо не вказано інакше, інформація наводиться за Д. О. Черняковим (2007)

14 липня 1927 р.
Прийнята Постанова Ради народних комісарів № 172 „Про утворення надморських заповідників по берегах Чорного і Азовського морів“.

19 червня 1928 р.
Прийнята Постанова Ради народних комісарів „Про утворення пісчаних заповідників в районі Дніпрового низу“.

1 січня 1933 р.
Надморські заповідники були розділені за територіальною ознакою і отримали самостійність у якості Чорноморського і Азово-Сиваського державних заповідників.

29 серпня 1951 р.
Вийшла постанова Ради Міністрів СРСР № 3192 „Про заповідники“, яка пізніше (29 вересня) була продубльована  всеукраїнською постановою № 2738  „Про заповідники“. Унаслідок Чорноморський заповідник позбавили залишків земель на острові Джарилгач та акваторій Джарилгацької затоки.

1953 р.
Вийшов перший (оглядовий) том Літопису природи Чорноморського заповідника.

Січень 1954 р.
Директором Чорноморського заповідника став Миколай Миколайович Латишев.

1956-1958 рр.
Харківський філіал інституту „Союздіпролісгосп“ проводить перше лісовпорядкування та землевпорядкування, у  результаті якого був підготовлений „Організаційно-господарський план Чорноморського державного заповідника“.

1956 р.
Створене Каховське водосховище. У наступні 10 років будується ще 3 водосховища, а в 1974 р. — Канівське. В цілому, зарегулювання стоку Дніпра вкрай негативно вплинуло на екосистеми акваторій заповідника.

Квітень 1957 р.
На Солоноозерній ділянці були випущені 20 особин гібридної форми плямистого та благородного оленів з Асканії-Нова.

9 серпня 1958 р.
Розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 946-р Чорноморський державний заповідник переданий Академії наук УРСР.

2 березня 1959 р.
Постановою Ради Міністрів СРСР № 301-309 на ділянці „Ягорлицький Кут“ створюється військовий авіаційний полігон. Із земель заповідника на Ягорлицькому півострові було забрано на користь полігона 676 га суші, а також 1205 га акваторії охоронної смуги у Тендрівській затоці. Натомість заповіднику було передано 402 га земель істотно меншої природоохоронної цінності.

1962 р.
Вийшов другий том Літопису природи Чорноморського заповідника. З цього року Літопис природи у заповіднику почав виходити щорічно.

1963 р.
Збудована Краснознам’янська зрошувальна система, що призвела до підтоплення та вторинного засолення земель. Практично відразу у регіоні розвивається рисосіяння. Значні обсяги дренажних вод, та вод з рисових чеків скидаються у заповідні акваторії.

1965 р.
За доносом був звільнений директор заповідника М. М. Латишев. Його місце посів Д. С. Берестєнніков.

1964-1965 рр.
За ініціативою Б. В. Сабіневськкого була створена систему каналів через яку значні обсяги дренажних вод через були направлені на скид у Тендрівську затоку через територію Потіївської ділянки, що призвело до докорінної зміни природного комплексу цієї ділянки.

8 грудня 1969 р.
Виконком Херсонської облради рішенням № 540/23 розширив Чорноморський заповідник коштом східної частини Тендрівської затоки і Кінських островів і просив Раду Міністрів УРСР затвердити це рішення.

20 лютого 1973 р.
Рада Міністрів УРСР Постановою № 34 затверджує рішення  Херсонської облради про розширення Чорноморського заповідника.

1973 р.
Створена Дунайська філія Чорноморського заповідника.

28 жовтня 1974 р.
Постановою Ради Міністрів УРСР № 500 створений Ягорлицький державний орнітологічний заказник на площі 30,3 тис. га. Його охорона покладена на Чорноморський державний заповідник.

1975 р.
Починає діяти перша черга очисних споруд санаторія „Золота Нива“ (с. Залізний Порт). Скиди вод з очисних споруд були направлені в одне із озер Потіївської ділянки заповідника.

18 листопада 1975 р.
Наказом № 108-к Інституту зоології АН УРСР директором Чорноморського державного заповідника призначений Георгій Борисович Маяцький з чим почалася тривала (28 років) і плідна епоха в історії Чорноморського заповідника.

1976-1978 рр.
Харківський філіал інституту „Союздіпролісгосп“ проводить друге лісовпорядкування та землевпорядкування, у  результаті якого був підготовлений черговий „Організаційно-господарський план Чорноморського державного заповідника“.

19 квітня 1977 р.
Постановою Ради Міністрів УРСР № 198 біля ділянки „Волижин ліс“ створена охоронна зона у Дніпровському лимані.

1978 р.
Територія Дунайського філіалу розширена до загальної площі 14851 га (у т. ч. суші — 9251 га, акваторії — 5600 га).

2 листопада 1978 р.
Постановою Ради Міністрів УРСР № 524 створені охоронні зони навколо материкових ділянок заповідника.

1981 р.
Дунайська філія перетворена у самостійну природоохоронну установу — Державний заповідник „Дунайські плавні“.

1982 р.
Завдяки наполегливості Г. Б. Маяцького вдалося нарешті припинити промислове рибальство у східній частині Тендрівської затоки.

25 листопада 1983 р.
Постановою Президії Академії наук України № 538 Чорноморський державний заповідник та Ягорлицький державний орнітологічний заказник організовано y Чорноморський державний біосферний заповідник НАН України.

15 лютого 1985 р.
Чорноморський державний біосферний заповідник включено до Всесвітньої мережі біосферних резерватів в рамках програми ЮНЕСКО „Людина і біосфера“, про що видано відповідний сертифікат ЮНЕСКО.

Липень 1988 р.
В акваторії Ягорлицької затоки були встановлені 3 нових стаціонарних мішені для бомбометання — плавучий док і два судна.

26 листопада 1993 р.
Указом Президента України № 563 „Про біосферні заповідники в Україні“ Чорноморський біосферний заповідник (далі — Біосферний заповідник) включений Бюро Міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО „Людина та біосфера“ до міжнародної мережі біосферних заповідників з загальною площею 87348 га, у тому числі заповідної зони 57048 га1.

23 листопада 1995 р.
Постановою Кабінету Міністрів України № 935 „Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення“ Тендрівську та Ягорлицьку затоки внесено до Переліку водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення головним чином як місця оселень водоплавних птахів.

12 травня 1998 р.
Указом Президента України № 457 „Про розширення території Чорноморського біосферного заповідника“ територія заповідника розширена на 13461 га з наданням цих земель в його постійне користування.

30 травня 2003 р.
Унаслідок серцевого нападу прямо на робочому місці відійшов у вічність директор заповідника Георгій Борисович Маяцький.

25 лютого 2009 р.
Указом Президента України № 100 „Про розширення території Чорноморського біосферного заповідника“ територію заповідника розширено на 20125,8 га, які надані йому у постійне користування1.

28 серпня 2013 р.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 650-р науковий об’єкт „Природний комплекс аренних ділянок та пов’язані з ними узбережжя Чорноморського біосферного заповідника (м. Гола Пристань Херсонської області)“ внесений до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання. У заповіднику встановлений особливий режим охорони щодо цього наукового об’єкту1.

Пошук по сайту

Часті питання (ЧаПи)

Посилання

Офіційний веб-сайт Національної академії наук України

Стежте за оновленнями сайту у фейсбуку

Профіль автора сайту у фейсбуку

 

Прогноз погоди в регіоні заповідника